Олігархія
Політика, Бізнес та Медіа - три стовпи українського олігархату
Власниками найвпливовіших медіа та найбільших медіагруп в Україні є ті самі люди, що входять до числа найбагатших українців: Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський, Сергій Курченко. Що цікаво, одним із таких олігархів також є президент України і власник “5 каналу” Петро Порошенко.
Всі ці особи включені у політичне життя країни, фінансують політичні партії чи окремих політичних гравців. Рінат Ахметов стабільно підтримує одну політичну силу - “Партію регіонів”, та її наступника “Опозиційний блок”. А от Віктор Пінчук включається у політику ситуативно, підтримуючи найбільш вигідного йому політика чи силу. Ігор Коломойський може підтримувати одночасно кілька політичних проектів, і може мати своїх “агентів” навіть у тих силах, які публічно протистоять його політичним інтересам. Тим не менш олігархів у медіа об’єднує те, що власні ЗМІ вони використовують для посилення свого політичного впливу, а політичний вплив допомагає їм зберегти позиції у бізнесі. Тому вони не шкодують інвестицій на свої ЗМІ.
Структура власності каналів так чи інакше вказує на компанії чи холдинги, фінасово-промислові групи, якими володіє олігарх. У структурі “1+1 медіа” фігурують компанії зі структур “Привату” Коломойського, “Медіа група Україна” та холдинг “Сегодня Мультимедіа” входять до СКМ Ахметова, власність “Старлайт медіа” та “Тавр медіа” виводить на холдинг EastOne Пінчука. Тобто медіа є складовою олігархічних бізнес-імперій.
Закономірно, що кожен олігарх має у медіагрупі впливовий всеукраїнський канал. За даними досліджень У-медіа у 2016 році аудиторія національних телеканалів складає понад 80%. Телевізор дивляться найбільш активні виборці, тому інтерес до телебачення є цілком виправданим з точки зору політичної доцільності.
Найменше цікавлять олігархів друковані видання. В ході дослідження можна виокремити, що найбільш впливова преса належить Курченку та Ахметову. Це коло оточення біглого екс-президента України Віктора Януковича і нинішнього “Опозиційного блоку”. Виборці цих політиків - люди старшого віку, старої “радянської” закалки, які найбільш схильні до впливу преси.
Холдинг Коломойського натомість припинив видання друкованого журналу “Главред”, обмежився лише онлайн-версією. Група “1+1” активно працює над своїми інтернет-проектами. Так сайт tsn.ua з онлайн-платформи програми новин став самостійним медіа - одним із найпопулярніших сайтів, що має власні проекти та підходи до росту. І електоральний аналіз показує, що політична команда Коломойського користується більшою підтримкою молодших людей, які інформацію отримують пріорітетно з інтернету. Особливістю медіавпливу Пінчука є володіння радіо з найбільшою аудиторією: Хіт-ФМ, Русское Радіо тощо.
І хоча тільки половина українців напевно знає кому належать основні національні ЗМІ, контент-аналіз новинних випусків вказує на використання медіаресурсу в політичних цілях. Канали Ахметова рекламують його благодійну допомогу та найбільше уваги приділяють афілійованим політикам. Канали Коломойського підтримують союзників та “топлять” опонентів. Інколи в обох ролях встигають побути одні й ті самі персони, як колись президент Петро Порошенко та екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі. Зміна політичного курсу власника різко позначилася на тональності “плюсів” щодо цих осіб.
Загроза полягає у тому, що суспільство починає ототожнювати журналістів із політичними та бізнесовими групами і втягувати у відповідні з’ясування стосунків. Так телеканал “Інтер”, що за останній рік не раз потрапляв у скандали і обвинувачувався у проросійській позиції, вже не раз потерпав від атак. Найнебезпечнішою з них був підпал офісу інформаційної компанії каналу у вересні 2016 року.
Джерела
Серпень 2016. USAID U-Media. Вивчення стану розвитку медіа в Україні 2016. Доступно за посиланням: http://www.slideshare.net/umedia/usaid-umedia-annual-media-consumption-survey